Як подолати дитячу нелюбов до школи: Супрун дала три поради

Через постійний тиск та напруження від поставлених завдань школярі буває з надією в голосі говрять батькам, що не хочуть до школи. 

Які причини такої демотивації та як реагувати батькам розповідає виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун за участі психолога Вікторії Горбунової.

Отже, якщо ми спробуємо уявити замкнене коло дитячої демотивації, то виглядатиме воно приблизно так. Спочатку вчительська чи батьківська вимога щось зробити провокує цілий натовп думок-демотиваторів в дитячій голові («це нудно, не цікаво», «я не впораюсь, я не розумний», «дістали, знову тиснуть»…). Потім ці думки провокують почуття-демотиватори (сум, нудьгу, роздратування, злість, сором…). В такому емоційному стані дитина все робить абияк, тягне час, впирається, страждає… Ця поведінка призводить до того, що невдоволення дорослих росте, вимоги посилюються, стають жорсткішими, з’являються докори та образи і – коло замикається.

Спробуйте спочатку розібратися, що саме демотивує дитину йти на уроки.

• Якщо школяр вважає завдання нудними – допоможіть знайти в них цікаве, покажіть як та де можна застосувати здобуті знання та вміння.
• Якщо дитина не певна в собі та своїх силах – підтримайте її, нагадайте час, коли все вдавалось, підкажіть, як зробити швидше та якісніше, давайте підказки, хваліть за успіхи, будьте поряд і будьте опорою.
• Якщо ж це думки про інших людей, їхній тиск чи знецінення – продемонструйте, що це не так, дайте більше часу, скажіть щось добре та особисте, підкресліть те, наскільки ви цінуєте свою дитину та її зусилля.

Власне, все перераховане і роблять, часто самі того не знаючи, ті вчителі, яких і ми, і діти вважають чудовими. Вони допомагають розвинути мотивацію, яка називається внутрішньою і в основі якої лежать не примус, а власний інтерес, впевненість у собі та відчуття підтримки.

vechirniykiev.com.ua