Всесвітня кампанія «16 днів протидії гендерному насильству»

Всесвітня кампанія «16 днів протидії гендерному насильству» найвідоміший у світі інфопривід привернення уваги до питання гендерного насильства.

Світова спільнота під егідою ООН залучається до цієї акції щорічно із 25 листопада (міжнародний день боротьби із гендерним насильством) по 10 грудня (міжнародний день із прав людини).

Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:

– 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

– 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

– 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

– 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

– 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

– 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

– 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Ідея:

- привернення уваги громадськості до актуальних для суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;

- активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій, профспілок, бізнес структур щодо викорінення всіх форм насильства.

Що це таке?

Під гендерним насильством (gender-based violence), на сьогодні використовується визначення Гендерно зумовлено насильство (ГЗН) - насильство, яке чинять переважно чоловіки проти переважно жінок. Загалом оскільки агресивна поведінка очікується від саме чоловіків, то чоловіки – це та група, яка чинить насильство будь-якого типу і яка так само страждає від насильства (у війнах, розбоях, вуличному насильстві тощо). Тобто, передусім чоловіки є як агресорами, так і жертвами насильницької поведінки.

У 1993 році була прийнята Декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок. У статті 1 надається визначення насильству проти жінок: «довільний акт насильства, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також загрози скоєння таких актів, примусове чи довільне позбавлення свободи або особистого життя».

Привернення уваги до проблеми

Історичний контекст:

Є певні форми насильства, про які ще років п’ятдесят тому не прийнято було говорити або визначати таку поведінку як насильство. Жінки, які боролися за свої права, виходили на вулиці із слоганами «Особисте – це політичне». Вони мали на увазі також і насильство у сім’ї, у приватній сфері, яка мало регулювалася державою.

Інші групи жінок виступали проти примусових шлюбів або так званого «жіночого обрізання» (практики, які до сих пір трапляються у країнах Африки чи Азії). Виявилося, що такі форми насильства, які стосуються радше приватного життя – велика проблема, яка потребує вирішення.

Тому Організація Об’єднаних Націй вирішила виділити окремий тип насильства – гендерне насильство або насильство проти жінок (поширена міжнародна абревіатура VAW – violence against women), в основі якого лежать владні стосунки чоловіків до жінок.

Ще одна важлива ознака гендерного насильства – це радше так зване невуличне насильство, тобто, жертва може знати насильника. І дійсно, у випадку згвалтувань доволі часто насильниками є не невідомі чоловіки, а знайомі жінці люди. Тобто, проблема у тому, що це той тип насильства, яке не завжди очікується, адже ми звикли вважати, що «наш дім – це наша фортеця», що у приватній сфері, у сім’ї ми можемо почуватися захищено.

Види гендерного насильства

Найпоширенішими видами гендерного насильства у світі вважаються згвалтування, домашнє насильство (або насильство у сім’ї), проституція, секс-торгівля, сексуальні домагання.

Розповсюджені у світі також приклади гендерного насильства, які пояснюються так званою культурою, традиціями та звичаями. Наприклад, ранні або дитячі (часто примусові) шлюби, обрізання жіночих статевих органів, убивство честі.

ВООЗ наводить таку класифікацію видів насильства відповідно до життєвого циклу жінки  

Типи насильства відповідно до віку жінок (класифікація ВООЗ) 

Певні типи гендерного насильства можуть відбуватися, як з боку партнера, так і держави. Наприклад, примусовий аборт і примусова стерилізація. 

Особливості гендерного насильства

1) Це – проблема 21 століття, актуальна для усіх країн світу; немає жодної країни, де ця проблема була б розв’язана.

2) Перейшла зі сфери “приватності” у публічну сфери (тобто, особисте стало політичним), тому наразі розв’язується на державному рівні.

3) Насильство може пояснюватися «культурою» - наприклад, так звані “вбивства честі” (родина звинувачує жінку в непокорі бажанню «зберігати сімейні традиції» та вбиває через те, що жінка мала стосунки із чоловіком без згоди сім’ї, часто із чоловіком із іншої культури, трапляється у таких країнах як Єгипет, Ємен, Пакистан, Туреччина та інших)

4) Необхідні спільні зусилля дослідницького, політичного, громадського і медіа середовищ, аби подолати проблему гендерного насильства.

Жінки та дівчата стикаються не лише з ризиком ГЗН, але й з пов'язаними з цим негативними результатами для здоров’я, психологічними стресами та травмами, що часто мають довгострокові наслідки. ГЗН перешкоджає та відштовхує від роботи, і несе значні економічні витрати, які, за оцінками, перевищують 200 мільйонів доларів США на рік в Україні і яких переважно зазнають ті, хто пережив подібне насильство.  

Загалом бракує даних про проблеми, пов’язані з ГЗН (входить і сексуальні домаганання та сексуальне насильство), а відповідні збирачі даних застосовують різні методології збору та звітності. Утім навіть наявні показники свідчать про значне поширення інцідентів насильства в Україні й демонструють тенденцію до їх зростання. 115’000 скарг і повідомлень про домашнє насильство було зафіксовано Національною поліцією у 2018 році, у 2019 році їх кількість зросла майже на чверть, а у 2020 році – на 50%. Майже 80% із них було подано жінками; переважна більшість жертв постраждала від повторних випадків насильства з боку своїх колишніх або теперішніх інтимних партнерів.

Цілі сталого розвитку

Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю 25 вересня 2015 року

Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року

Ціль 5 Гендерна рівність

Припинення всіх форм дискримінації щодо жінок і дівчаток є не лише базовим правом людини, воно також має вирішальне значення для прискорення сталого розвитку.

Неодноразово було доведено, що розширення прав і можливостей жінок і дівчаток справляє суттєвий позитивний вплив у всіх сферах і сприяє економічному зростанню та розвитку.

Сексуальне насильство та експлуатація, нерівноправний розподіл неоплачуваного догляду за дітьми та домашньої роботи, а також дискримінація на державній службі досі залишаються величезними перешкодами.

Завдання

Повсюдно ліквідувати всі форми дискримінації щодо всіх жінок і дівчаток.

Викорінити всі форми насильства щодо всіх жінок і дівчат у публічній та приватній сферах, зокрема торгівлю людьми, сексуальну та інші форми експлуатації.

Ліквідувати всі шкідливі види практики, такі як дитячі, ранні та примусові шлюби й операції, що калічать, на жіночих статевих органах.

Визнавати та цінувати неоплачувану працю з догляду і роботу з ведення домашнього господарства, шляхом надання соціальних послуг, забезпечення інфраструктури та системи соціального захисту і заохочувати спільну відповідальність у веденні господарства у сім'ї з урахуванням національних особливостей.

Забезпечити всебічну та ефективну участь жінок і рівні можливості для лідерства жінок на всіх рівнях прийняття рішень у політичному, економічному і суспільному житті.

Забезпечити загальний доступ до послуг охорони сексуального і репродуктивного здоров’я і реалізації репродуктивних прав відповідно до Програми дій Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку, Пекінської платформи дій та підсумкових документів конференцій з розгляду перебігу їх виконання.

Перетворення нашого світу: Порядок денний у галузі сталого розвитку на період до 2030 року

Необхідно здійснити реформи з метою надання жінкам рівних прав на економічні ресурси, а також доступу до володіння та розпорядження землею та іншими формами власності, фінансовими послугами, спадщиною та природними ресурсами відповідно до національних законів.

Активніше використовувати високоефективні технології, зокрема інформаційно-комунікаційні, для сприяння розширенню прав та можливостей жінок. 5.c Приймати та вдосконалювати обґрунтовані стратегії та обов’язкові для дотримання закони з метою заохочення гендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат на всіх рівнях.

Національна доповідь «Цілі Сталого Розвитку: Україна» надає бачення орієнтирів досягнення Україною Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), які були затверджені на Саміті ООН зі сталого розвитку у 2015 році.

Міжнародне законодавство щодо захисту від насильства та дискримінації

1948 Загальна декларація прав людини

1949 Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми

1949 Женевська конвенція щодо захисту громадянського населення під час війни

1974 Декларація про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах та в період збройних конфліктів

1979 Конвенція ООН Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW або Жіноча конвенція)

1993 Декларація ООН про викорінення насилля стосовно жінок

1995 Платформа дій задля рівності, розвитку і миру

1995 Пекінська декларація

1999 Факультативний протокол до Конвенції ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, ратифікований Законом N 946-IV ( 946-15 ) від 05.06.2003

2011 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська Конвенція) (набула чинності з 1 серпня 2014 р. після її ратифікації 10 державами

2015 Цілі Сталого розвитку

2019 Партнерство БІАРРІЦ з утвердження гендерної рівності прийняте Групою 7

Національне законодавство

1996 Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

2001 Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»

2003 Закон України «Про ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок»

2005 Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2008 Закон України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї»

2013 Закон України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні

2018 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

Державна соціальна програма запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року від 24 лютого 2021 р. № 145

2020 План заходів з реалізації «Партнерства Біарріц» (Розпорядження КМУ)

Проблема

Постраждалі подають скарги лише в 15% від усіх випадків.

Культура замовчування, відчуття безкарності, відсутність конфіденційності, сприйняття насильства з боку інтимних партнерів як приватної справи, віра у власну здатність впоратися з ситуацією, середній вищий соціальний статус чоловіків, страх перед повторним жорстоким поводженням особи, а також стигматизація й осуд громадськості змушують жертв не звертатися за допомогою.

Шляхи звернення про допомогу часто порушені або взагалі не існують.

Рівень довіри до правоохоронних органів і органів влади ще досить низький.

Існує лише обмежений доступ до безпечних місць, медичної та психологічної підтримки й правосуддя для постраждалих.

Водночас, органи влади мають незначні можливості притягнути кривдників до відповідальності, а також консультувати та сприяти реінтеграції з метою запобігання повторним інцидентам.

Багато жінок і дівчат не знають про свої права та наявність служб підтримки.

Вебінар "Протидія насильству"