У Києві на вулиці Ярославів вал стартував 
проект «Зазираючи у вікна». Зазирнути у вікна історії через призму старих фотографій, що несподівано отримують життя посеред міста – таку гру запропонували киянам та гостям столиці «Київське благодійне товариство» та Українська асоціація професійних фотографів (УАПФ). Проект реалізований за кошти київських меценатів і коштував їм 14 тис. грн. – це виготовлення величезних фотографій, що зможуть витримати морози, монтажні роботи та оренда фото у приватних колекціях.
За словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Руслана Крамаренка, кошти на реалізацію такого проекту знайшли буквально за кілька днів. Зокрема, після того, як «Київське благодійне товариство» заявило, що шукає меценатів для відкриття «живої» виставки, одразу відгукнулись небайдужі благодійники, які зголосились підтримати проект.
«Київ має хороший приклад меценатства в минулому. Приклад – Михайло Терещенко, якому ми зобов’язані кількома музеями. Нинішні бізнесмени теж можуть допомогти місту, а влада знає, що потрібно зробити. Думаю така незвичайна виставка сподобається киянам та туристам. Пропонована форма виставки в Україні ще не була задіяна, але вже активно практикується в інших країнах Європи для популяризації мистецтва фотографії та облагородження виду старої архітектури міста», – зазначив Руслан Крамаренко.
Віконні рами грають роль рам для фотографій: подібну техніку використовували при оформленні будівель у центрі Варшави, Вільнюса та інших європейських столиць.
Автори проекту переконані, що паблік-арт, або урбаністичне мистецтво, – прекрасний спосіб привернути увагу до класичних мистецьких форм.
Першим будинком, в якому розмістились величезні старі фото висотою в людський зріст, став Ярославів вал, 15 – колишній готель «Красная звезда». Цікаво, що серед киян цей будинок відомий як «будинок Сікорських», хоча насправді садиба цієї видатної родини знаходиться у дворі будинку і має адресу Ярославів вал, 15-Б.
Як розповів голова правління УАПФ Мстислав Чернов, обрали цей будинок, зокрема, тому, що він суттєво дисонує з архітектурним ансамблем вулиці: «Нам хотілося його оживити і зробити більш наближеним до тієї епохи, яка домінує в архітектурному ансамблі вулиці. Нагадаю, це поблизу Золотих воріт, в місці, де багато старовинної красивої архітектури».
Фотографії, якими заповнили вікна будинку, зроблені українськими фотографами, які працювали в 1900-1920-х роках, зокрема, кілька робіт зроблено фотографом Олексієм Іваницьким, а на одному портреті є і він сам – з онукою.
«Свого часу більшовикам вдалося зробити вигляд, що до 1917-го року української фотографії не існувало, – розповідає Мстислав. – І талановиті українські майстри першої чверті ХХ-го століття (добре знані, до речі, в Європі) в Україні виявилися забутими. Ми лише почали роботу з архівами, це величезний пласт, першим кроком хочеться хоча б привернути увагу і меценатів, і простих глядачів, нагадати, що є в українському мистецтві ще і така сторінка».
Реалізувати «живу» виставку «Зазираючи у вікна» Київському благодійному товариству вдалося за рахунок меценатських коштів. Проект пройшов конкурсний відбір експертної ради товариства та був підтриманий добродіями міста. Автори сподіваються, що і для підтримки наступних етапів проекту знайдуться меценати або просто небайдужі мешканці міста та поціновувачі мистецтва (як класичного, так і сучасного), яке намагається діалогізувати з класикою.
Довідково.
«Київське благодійне товариство» – громадська організація, покликана шукати цікаві проекти для розвитку міста та залучати меценатів до реалізації цих проектів. Товариство існувало у столиці з 1834 до 1917 року. Наприкінці XIX – початку ХХ ст. у колишній Російській імперії не було іншого міста, де благодійність була б так розвинена, як у Києві. Тут діяли близько 100 комітетів і товариств милосердної спрямованості, які займалися допомогою незаможним. Меценати за свій рахунок будували й утримували лікарні і амбулаторії, дитячі садки, денні притулки для дітей робочого класу, школи та училища, музеї та інститути, у заповітах наказували спрямувати свої статки на розвиток міста. Усім була відома діяльність родини Терещенків та Бродських, Григорія Галагана, Михайла Дегтерева, Богдана та Варвари Ханенків, Семена Могилевцева та інших заможних киян.
У 2013 році за ініціативи небайдужих до міста киян діяльність «Київського благодійного товариства» було відновлено. Першим меценатським проектом товариства стало співфінансування фестивалю «ГОГОЛЬФЕСТ». Наразі за допомогою експертів з різних галузей формується база проектів, які б могли бути реалізовані в Києві за участю меценатів.
Українська Асоціація Професійних Фотографів (УАПФ) є офіційним представником Федерації Європейських Фотографів (Federation of European Photographers, FEP) в Україні.
FEP – міжнародна організація, визнана в 31 європейській країні, в якості основного офіційного представника спільноти професійних фотографів в ЄС. FEP виступає від імені більш ніж 50.000 професійних фотографів Європейських країн.
Ярославів вал, 15 – будівля, яка є пам’яткою архітектури та була зведена у радянські часи як готель «Красная звезда», а у дворі (вул. Ярославів Вал, 15-Б) з початку минулого сторіччя знаходиться садиба видатних киян – родини Сікорських.
Іван Сікорський – відомий київський лікар, а його син Ігор - винахідник, «батько» гелікоптера. У 1910 році Ігор Сікорський вперше піднявся у київське небо на літаку власної конструкції.
kievcity.gov.ua