Полеглий Герой-оболонець Розмаїтий Леонід-позивний "Оболонь"

Леонід у перший день повномасштабного вторгнення без вагань став на захист України, вступивши до лав територіальної оборони міста Києва. Продовжив службу в 242-му окремого батальйоні територіальної оборони. Обіймав посаду командира взводу. У війську пліч-о-пліч зі своїми побратимами, «Бойовими бобрами», мужньо захищав Україну на різних гарячих напрямках, зокрема брав участь в обороні Києва та Київської області, у військових операціях на Харківщині й Донеччині. 

В жовтні 2024 року пройшов навчання у Військовій академії і виконав програму курсу підвищення кваліфікації та отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Завжди веселий, усміхнений, оптимістичний, неймовірно добрий, чесний, справедливий, вірний своїм принципам і незламний у своїх переконаннях, з дивовижним почуттям гумору, широкою душею, розумний, приємний у спілкуванні, шляхетний, турботливий, і не лише до людей, а й до тварин. Без зупину випромінював світло, тепло і любов тим, хто його оточував. Завжди готовий прийти на допомогу й підтримати своїх близьких, побратимів, друзів. За ці якості, лідерство, сумлінність, надійність, відважність і нещадність до окупантів мав серед побратимів авторитет і велику повагу. Був душею взводу, потім роти і батальйону. Про таких як Леонід кажуть «Людина з великої літери».

28 грудня 2024 року група у складі чотирьох військовослужбовців під командуванням Леоніда при заході на позицію неподалік села Времівка Волноваського району Донецької області потрапила під щільний обстріл РСЗВ, внаслідок якого троє побратимів отримали тяжкі поранення. Леонід затягнув їх в укриття, надав першу допомогу й тим самим врятував їм життя. 

Як справжній офіцер і мужній воїн після успішної евакуації поранених захисників прийняв рішення залишитися один на позиції, налагодив взаємодію із суміжними підрозділами і майже три доби обороняв її, даючи нещадну відсіч ворогу й постійно інформуючи про ситуацію на відповідному відтинку. 

30 січня 2024 року близько 18.00 внаслідок декількох скидів був тяжко поранений. Одночасно на дистанційно встановленій ворогом міні підірвався автомобіль, що повинен був його забрати, проте не доїхав до місця евакуації. Отримавши поранення Леонід не лише надав собі першу допомогу, а й по рації надавав пораненому водію автівки кваліфіковані поради щодо зупинки кровотечі. 

Після евакуації з поля бою в стабілізаційному пункті лікарі боролись за життя захисника, проте врятувати його не вдалося і о 22.15 серце героя зупинилось.

Похований захисник 05 січня 2025 року на Лісовому кладовищі.

Вічна Слава Герою!

Інформація про нашого Героя взята з відкритих джерел -Фб сторінка Івана Абашина