На щиті: сьогодні Оболонь прощалася з оболонцем Андрієм Бобруєнком

На Алеї шани та пам'яті  - навпроти Оболонської РДА, вже за традицією, відбулася хвилина мовчання, шана бійцю, прощання з Героєм Андрієм Олексійовичем Бобруєнком  - позивний "Бобер".

Керівник апарату Оболонської РДА Євген Сокуренко висловив щирі співчуття родині загиблого, наголосивши, що ніхто з нас не повинен забувати подвиг Андрія.

Андрій Олексійович Бобруєнко — мужній захисник України, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своїй державі. Воїн із бойовим позивним «Бобер» пройшов крізь найзапекліші бої великої війни та поліг у бою, захищаючи право українського народу на вільне майбутнє. Проходив військову службу гранатометником у складі штурмового відділення штурмового взводу 210 штурмового полку.

Дитинство та цивільне життя Андрія

Народився 14 вересня 1985 року в місті Києві. Його дитинство та юність минули в столиці. З 1991 по 2002 рік хлопець навчався в середній загальноосвітній школі №298. Вчителі та однокласники пам'ятають його як щирого, доброзичливого та дуже надійного друга, який завжди приходив на допомогу іншим.

Отримавши середню освіту, Андрій спочатку обрав кулінарний шлях: протягом 2002–2003 років навчався в училищі харчових технологій, де здобув професію кухаря 3-го розряду. Проте згодом знайшов своє справжнє покликання у роботі з технічними та інформаційними мережами.

Свій трудовий шлях у цій сфері Андрій розпочав у компанії ТОВ «Локалнет», де працював на посаді монтажника інформаційних телекомунікаційних мереж, забезпечуючи зв'язок та інтернет у домівках мешканців. Згодом він перейшов працювати до комунальної сфери столиці — у ЖЕК №505 на посаду електрика та монтажника. Там він щоденно дбав про життєдіяльність рідного міста, забезпечуючи світло й порядок у будинках киян. Колеги, абоненти та мешканці поважали його за високу професійність, працьовитість, «золоті руки» та готовність оперативно розв'язати будь-яку складну технічну задачу.

Бойовий шлях та військова служба 

Коли ворог підступно прийшов нищити рідну країну, Андрій не вагаючись став на її захист. У підрозділі за ним надійно закріпився бойовий позивний «Бобер», який співзвучно перегукувався з його прізвищем.

Побратими глибоко поважали Андрія за залізну витримку, внутрішню силу та хазяйновитість. Як мужній воїн, Андрій Бобруєнко брав безпосередню участь у бойових заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Його бойова географія закарбувалася в назвах місць найзапекліших зіткнень із ворогом. Він тримав позиції та брав участь у надскладних операціях: у районі села Невське Сватівського району на Луганщині та на Покровському напрямку поблизу села Галицинівка Донецької області.

На кожному з цих рубежів «Бобер» демонстрував стійкість, відвагу та вірність братам по зброї.

Останній бій Героя

Виконуючи бойові завдання у складі свого підрозділу, Андрій Бобруєнко згодом брав участь у військових операціях на території ворога, де тривали запеклі зіткнення. Свій останній бій воїн зустрів на території Курської області (Суджанський район, село Курилівка). Андрій Олексійович загинув під час виконання чергового надскладного бойового завдання, до кінця виконавши свій військовий і громадянський обов'язок.

Він віддав найдорожче — своє життя, захищаючи нас від війни та розрухи. Пам’ять про киянина Андрія Бобруєнка, позивний «Бобер», назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів та всієї вдячної України.

Вічна слава і шана Герою!