Міністри оборони країн НАТО завершують засідання, зосереджуються на оборонних видатках і підтримці для України

Пан Рютте також висловив своє задоволення можливістю запросити нового міністра оборони США Піта Геґсета на його перше засідання в НАТО. «Міністр Геґсет прибув з чітким сигналом. Про незмінну відданість Америки сильному альянсу НАТО. І про чіткі очікування Америки, що всі союзники візьмуть на себе свою справедливу частку тягаря».

Міністри обговорили досягнення у посиленні стримування і оборони НАТО і міцні оборонні плани, які підтримали усі члени Альянсу. «Для того, щоби гарантувати нам цілковиту готовність до виконання цих планів, нам необхідно більше військових сил і засобів, а для цього нам необхідно значно більше витрачати на оборону», –  наголосив пан Рютте. «З наших сьогоднішніх дискусій зрозуміло, що союзники усвідомлюють необхідність інвестувати набагато більше», – зазначив він.

Він відзначив, що із 2014 року європейські члени Альянсу і Канада додали понад 700 мільярдів доларів США до оборонних бюджетів. Лише у 2024 році внески союзників без США досягли 485 мільярдів доларів США, що стало 20% зростанням порівняно з попереднім роком, і дві третини членів Альянсу нині витрачають не менше 2% свого ВВП на оборону. Генеральний секретар передбачає подальше зростання у 2025 році, визнаючи досягнення, але вказуючи на необхідність продовження зусиль.

Міністри оборони також обговорили розширення бази оборонної промисловості по обидва боки Атлантики, визнаючи необхідність воєнного мислення для забезпечення надійного стримування і оборони перед лицем зростаючих викликів безпеці.

На засіданні Ради Україна – НАТО з українським міністром оборони Рустемом Умеровим союзники обговорювали необхідність продовження підтримки України, яка має критичне значення для того, щоби ця жорстока агресивна війна могла закінчитись справедливим і тривалим миром». НАТО в 2024 році на Вашингтонському саміті пообіцяла надати Україні 40 мільярдів євро, але фактично надана безпекова допомога перевищила очікування і досягла 50 мільярдів євро, майже 60% яких надали Європа і Канада.

«Все це є чітким сигналом про те, що Європа і Канада беруть на себе більшу частку трансатлантичного розподілу тягаря», –  сказав на завершення пан Рютте.