Година вшанування пам`яті Леоніда Бикова в публічній бібліотеці ім. Панаса Мирного
Леонід Федорович Биков – український актор, режисер, сценарист, заслужений артист РРФСР, народний артист УРСР.
11 квітня 1979 року у розквіті творчих сил передчасно обірвалося його життя в автомобільній катастрофі за 46 км від Києва на трасі «Мінськ – Київ».
Ім`я Л.Бикова не перебуває у тиші забуття. Його ролі не зникли у вирі часу саме завдяки його акторській грі. Пам`ятаємо і любимо його фільми і ранні акторські роботи («Альошчине кохання», «Зайчик», «На семи вітрах», «Максим Перепелиця», «Добровольці») і його режисерські роботи на Київській кіностудії імені Олександра Довженка – «У бій ідуть самі «старики», «Ати-бати йшли солдати». Це кращі два його фільми про війну. У них він створив незабутні образи Маестро та єфрейтора Святкіна.
Хтось зазначив, що талант Леоніда Бикова був зовні не показним, подекуди навіть сором`язливо-скромним. Але як їх розділити – людину і митця? І тому сьогодні, більш як через три десятиліття, легко уявляємо Бикова-людину за його ролями… У людях Леонід Биков, перш за все цінував їхню «справжність», він не терпів лицемірства і фальші.
Навіки застиг пам`ятником над Дніпром цей безстрашний, відчайдушно сміливий і веселий командир «співучої ескадрильї», цей невтомний «Маестро».
Похований відомий актор і режисер на Байковому цвинтарі у Києві.
Сьогодні один із бульварів столиці України носить його ім`я, а в 1994 році міжнародний Астрономічний Союз присвоїв одній з відкритих малих планет ім`я «Биков».
