Година народознавства в бібліотеці ім. Самеда Вургуна

Пресвята Покрівонько, 
Перед твоїм кривалом 
Голови схиляємо. 
Прохаємо, Покрівонько, 
Од лиха укрити, 
Здоров ячко наше 
Знов нам обновити. 
                Із народних приказок

У бібліотеці ім. Самеда Вургуна до свята Покрови була проведена година народознавства для учнів однієї із шкіл.

З Покровом пов'язаний факт, який увійшов золотою сторінкою в нашу національну культуру.

1615 року на Покрову Глашка, знана як Єлизавета Гулевичівна, укладає заповіт, у якому мовиться, що вона дарує свої спадкові землі на Подолі для Київського братства аби в такий спосіб підтримати його. В дарчій мовиться, щоб на цій землі були збудовані монастир, шпиталь для покалічених в боях козаків і школу, до якої приймали б дітей усіх станів. Так була створена Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад не лише України, а й Східної Європи. Згодом тут навчався Григорій Сковорода. Не випадково наша славетна землячка склала заповіт на Покрову.

Православні люди в усі часи з особливим шануванням ставилися до Богородиці. В них жила тверда віра: Пресвята Богородиця позбавляє від всіх бід і печалей. Божу Матір в народі вважали найкращою захисницею дітей та молодих дівчат. З давніх давен Богородиця є покровителькою Українського козацтва.

У народному календарі українців свято Покрови ділило навпіл рік на теплу й холодну пори року. Говорили:

«На Покрову до обіду – осінь, а після обіду- зима»

«Минула Покрова – з їла полудень корова».

Хто брав шлюб на Покрову, того Пресвята брала під свій захист.

«До Дмитра дівка хитра, а після ще хитріша… а після Дмитра сякий-такий був, аби хліба роздобув; а по Дмитрі хоч за старця, аби не остаться.

До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку й питається :Дядьку, ви не з сватами?;… а після Дмитра йде свиня, а вона питається: Тітко, чи не бачили старостів?»

Захід пройшов в теплій, невимушеній атмосфері, з нотками гумору.