Більше ніж зір: як будувати діалог на засадах рівності та поваги

Спілкуючись з людьми, які мають порушення зору, важливо пам’ятати важливу річ: перед вами насамперед людина — співрозмовник, колега, партнер.

Говоріть напряму до людини, звертайтеся на ім’я, представляйтеся під час розмови й не бійтеся звичайного спілкування. Не варто поводитися надто обережно або навпаки робити припущення про потреби й нав’язувати їх.

Якщо хочете допомогти — передусім запитайте, чи це потрібно, а також:

• під час зустрічі назвіть себе, а за потреби — і людей, які поруч. Також коротко зорієнтуйте людину, де саме ви перебуваєте;

• якщо розмова відбувається в компанії кількох людей із порушенням зору, щоразу називайте ім’я того, до кого звертаєтеся;

• звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супровідника;

• якщо читаєте текст для людини з порушенням зору, спершу поясніть, що саме це за текст, і не пропускайте жодної інформації, якщо вас про це не попросили;

• читаючи щось уголос, говоріть звичайним голосом і у своєму темпі. Не варто переказувати зміст замість читання;

• уточніть, який формат спілкування людині зручніший: комусь комфортніше говорити телефоном, інші користуються голосовими або текстовими повідомленнями, які озвучують програми екранного доступу;

• не ставте запитань про причину порушення зору, якщо ви недостатньо добре знайомі — такі теми можуть бути особистими;

• якщо ви разом у кафе чи ресторані, скажіть, яку страву принесли, де саме стоїть тарілка і що в ній. Не перекладайте їжу без попередження;

• записуючи голосове повідомлення, зробіть коротку паузу на початку — це допоможе людині почути його з першого слова, адже програма спочатку озвучує інформацію з екрана;

• люди з порушенням зору орієнтуються у просторі переважно через слух. Якщо поруч відбувається щось важливе, але неочевидне на слух, коротко опишіть ситуацію.

Яких формулювань краще уникати (у форматі: "неправильно" - "правильно")?

“помацайте” — “подивіться”

“я відведу вас” — “я можу пройти з вами, якщо ви не проти”

“там” — “праворуч від вас приблизно за метр”

“ось тут” — “перед вами біля краю столу”, “перед вами на рівні колін”

“сюди” — “до дверей за пів метра праворуч”

“візьміть це” — “можете взяти кружку — вона стоїть перед вами на столі, ручка повернута ліворуч”

“перед вами” — “перед вами приблизно на один крок”

“тримайте” — “я тримаю папку, зараз передам її вам у руки”

“там попереду” — “за два кроки перед вами дверний отвір”

“поверніть сюди” — “поверніть праворуч / ліворуч”

“ось цей стілець” — “стілець стоїть перед вами ліворуч, приблизно за пів метра”

“пройдіть сюди” — “зробіть три кроки вперед до столу”

“обережно” — “сходи починаються через крок”, “перед вами поруччя на рівні руки”

“тут високий поріг” — “перед вами поріг приблизно 10 сантиметрів заввишки”

“там вільно” — “праворуч від вас вільний прохід шириною приблизно метр”

Як діяти правильно під час супроводу людини з порушеннями зору?

• якщо хочете потиснути руку — спершу скажіть про це, щоб людина була готова до дотику;

• можете запропонувати допомогу із супроводом, щоб людина краще зорієнтувалася, але не наполягайте, якщо вона відмовляється;

• уточніть, як людині зручніше рухатися: наприклад, запитайте “Чи зручно вам, якщо я йтиму зліва/справа?” або “Який темп для вас комфортний?”;

• стежте, щоб двері, вікна або дверцята меблів були зачинені й не створювали перешкод під час руху. Також звертайте увагу на предмети, які можуть впасти або розбитися;

• завчасно повідомляйте про перешкоди на шляху: сходинки, пороги, бордюри, низькі гілки або зміну поверхні під ногами;

• якщо ви за столом, запропонуйте людині місце, де поруч немає гарячих напоїв чи крихких предметів;

• не намагайтеся посадити людину силоміць, підштовхуючи до стільця. Краще поясніть, де він стоїть, і покладіть руку людини на спинку стільця;

• під час підйому або спуску сходами незряча людина зазвичай бере супроводжуючого під руку, а вільною рукою тримається за поручні. Після цього можна разом рухатися сходами у зручному темпі.

Порушення зору можуть бути різними

Від часткової втрати зору до повної незрячості. Хтось розрізняє світло й тінь, хтось бачить лише кольори або контури предметів.

Тому важливо не ігнорувати й водночас не робити зайвого акценту на особливостях зору. Найкращий підхід — повага, коректна комунікація та готовність враховувати потреби інших.

За інформацією Мінветеранів