Швидко плине час, і ось вже півтора року минуло відтоді, коли країна переживала події Революції Гідності. Не встигли загоїтись рани після трагедії в лютому 2014 року, як всі ми були шоковані подіями в Криму. Потім – війна на Сході. За рік під час військових дій на Луганщині та Донбасі загинула не одна тисяча гідних синів України – справжніх патріотів, та мирного населення Сходу. Країна живе сьогодні в стані війни: війни з окупантами і сепаратистами, війни з тотальною корупцією і схемами, війни за право на гідне життя.
Але ми ніколи не забудемо тих перших сміливців, які не знаючи страху, постали проти системи, віддали найдорожче - своє життя – за право на свободу, незалежність і гідне життя в Україні. Вони стали нашими героями – Героями Небесної Сотні, серед яких і наші оболонці. Один з них – Мельнічук Володимир, в пам’ять про якого 2 липня на будинку 51 на просп. Героїв Сталінграда встановлено меморіальну дошку.
Володимир Валерійович Мельнічук – учасник Євромайдану, киянин. Володимир був активістом Євромайдану від самого його початку, допомагав всім, чим міг – знімав відео і фото в найгарячіших точках Майдану, вивозив поранених, доставляв продукти, прибирав вулицю, брав участь у зведенні барикад. 20 лютого він також був на Майдані Незалежності. Після того, як наступило затишшя після ранкового розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській, мирні люди зайшли в приміщення Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України, яке було залишене силовиками. Серед них був і Володимир з дружиною, вони допомагали прибирати в приміщенні. Близько 17.00 вийшли назовні на оглядовий майданчик біля Міжнародного центру культури і мистецтв, де планували зустрітись зі своїм товаришем. Мельнічук якраз розмовляв по телефону зі своєю мамою, обіцяючи їй скоро повернутись додому. Але в цю мить пролунав цей постріл. Куля влучила саме в той момент, коли він в телефонну трубку промовив слово «мамо…» - це було останнє слово, яке він встиг промовити у своєму житті. Помер Володимир у Київській міській клінічній лікарні №17 20 лютого 2014 року. Посмертно йому присвоєно звання Героя України.
Імена Героїв Небесної Сотні, славетних оболонців назавжди залишаться в нашій пам’яті.
Герої не вмирають!
