17 травня - День пам'яті жертв політичних репресій
Опубліковано 17 травня 2026 року о 08:30
фото
День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що відзначається щороку у третю неділю травня.
Це час вшанування мільйонів людей, які стали жертвами каральної системи радянського тоталітарного режиму (арешти, розстріли, депортації)
Він встановлений 2007 року Указом президента Віктора Ющенка в пам'ять про жертв масових політичних репресій 1937-1938 рр.
2 липня 1937 року було ухвалено постанову Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи". 5 серпня 1937 року видано наказ НКВС СРСР №0044, який поклав початок операції масових чисток. До середини листопада 1938 року без суду ухвалено 681 692 смертні вироки, які негайно виконували. Понад 1,7 млн осіб було відправлено в табори.
В Україні масові чистки почалися раніше і тривали довше. Понад 2 млн 800 тис. людей стали жертвами розкуркулення та депортацій з України, що тривали протягом 1935-1951 рр.
За даними Служби безпеки України, 1936 року було заарештовано 15 717 осіб, 1937-го - 159 573, 1938-го - 106 096, 1939-го - 11 744.
Лише за 1937 рік було розстріляно 16,5 тис. осіб. Більшість репресованих були українцями, але жертвами терору в Україні були також поляки, німці, євреї, представники інших національностей.
Першою мішенню на українській землі стали державні та інтелектуальні лідери народу, які були творцями та носіями ідей державності 1917-1918 рр.
Другого удару було завдано по українському селянству, третім стало знищення творчої еліти та духовенства.
________________________________
Після широкомасштабного вторгнення Росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській Росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії. З огляду на все, що ми знаємо про Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, з огляду на відомості, які надходять з окупованого Херсона, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
Найбільш кровопролитним періодом вважається 1937–1938 роки («Великий терор»), символом якого став Биківнянський ліс під Києвом — найбільше місце поховання жертв масових репресій. Загальні людські втрати в Україні за роки репресій оцінюються в мільйони життів.
Один із проєктів, який повертає імена і зберігає пам’ять про людей, захоронених у Биківнянському лісі під Києвом, найбільшому відомому місці поховань жертв політичних репресій в Україні, – "Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил". З 2017 року до пам’ятної дати Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" за підтримки Українського інституту національної пам’яті публікує серії інтернет-банерів з конкретними іменами і стислими життєвими історіями людей, похованих у Биківні, на так званій “таємній спецділянці НКВС УРСР”.
За різними даними, тут у 1937-1941 роках було захоронено від 20 до 100 тисяч безневинно розстріляних жертв комуністичного терору. Кілька років сюди практично щоночі звозили тіла жертв НКВС, замордованих у кількох київських катівнях. Серед них – письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших безневинних жертв.
Але це не єдина “таємна спецділянка”, по всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених: П’ятихатки у Харкові, Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз на Прикарпатті, Суча балка на Луганщині, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова. Такі ж братські могили є й у Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі, Одесі та багатьох інших містах.
Про ці та інші злочини радянського тоталітарного режиму треба пам’ятати завжди. Жива пам’ять дає наснагу боротися, щоб радянський режим був засуджений усім світом на рівні з нацизмом. Боротися за світ без тоталітаризму.
Про злочин масових політичних репресій також нагадує проникливий ролик, створений творчою майстернею Bober Film Studio (режисерка – Діана Горда) за підтримки Українського інституту національної пам'яті та Меморіального заповідника "Биківнянські могили".