2016 - рік вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи

Дата 26 квітня 1986 року стала сумною для багатьох людей, які тим чи іншим чином зіткнулись з найбільшою в історії атомної енергетики катастрофою - трагічною аварією на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.

 2016 рік визнаний  Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи. З метою виховання поваги до подвигу нашого народу під час аварії на ЧАЕС та ліквідації її наслідків учні школи-інтернату № 25 Оболонського району м. Києва разом з вчителями та вихователями 6 квітня 2016 року відвідали Національний музей «Чорнобиль», де для них була проведена цікава, насичена змістовними фактами екскурсія.

Під час екскурсії діти побачили багато експонатів, які розповідають про трагедію на Чорнобильській АЕС. Це документи, які були секретними не так давно, фотографії, особисті речі ліквідаторів наслідків аварії. Експонати збиралися буквально по крихтах, оскільки вся інформація про Чорнобильську трагедію довгий час зберігалася під грифом "Таємно".

На вході до музею - вивіска зі словами "Est dolendi modus, non est timendi", що означає "Є межа у печалі, але немає її у тривоги". Щоб потрапити в музей, екскурсанти проходять шлагбаум з вогниками, після чого потрапляють на чорнобильську дорогу з вирваною з коренем яблунею, оформлену у вигляді сходів. Уздовж дороги висять дорожні знаки з назвами 76 міст та сіл України, які потрапили в зону відселення. Над дорогою - хоругва із зони відчуження, а саме з церкви Іоанна Богослова, що в селі Довгий Ліс. В середині музею -  діючий макет енергоблоку ЧАЕС та діорама "Чорнобильська АЕС до, під час й після аварії", яка створює ефект присутності на місці подій. Електронна «Книга пам'яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», унікальні відеоматеріали, комп'ютерні програми про катастрофу та її наслідки - все це западає в душу, заставляє задуматись над цінністю життя і пам'ятати тих, хто не роздумуючи, зробили все можливе щоб зменшити негативні наслідки катастрофи.

Всі ми, і дорослі і діти, маємо пам'ятати про душевні рани нашого народу.