Як змінилася Оболонь у 2021 році та куди витратили виділені мільйони
«Вечірній Київ» поспілкувався із головою Оболонської РДА Кирилом Фесиком про реалізовані проєкти, головні витрати району, а також — про стихійну торгівлю, ремонти доріг та про майбутнє Оболонського острова.
— Кириле Олександровичу, пропоную для початку підсумувати, яким був для Оболоні 2021 рік? Чи усе вдалося реалізувати?
— Важливо, що усі стратегічно важливі об’єкти, кошти на які передбачили у бюджеті на поточний рік, завершені. Говорю про школи, дитячі майданчики, асфальтування доріг — все це зроблено. Взагалі Оболонський район і в часи моєї каденції, і до мене по використанні бюджетних коштів завжди займав перші місця серед інших районів Києва. Як на мене, це один із головних KPI (ключові показники ефективності, — ред.) керівництва району.
Те саме стосується і коштів субвенції з державного бюджету. Так, наприклад, у нас є доволі суттєва субвенція народного депутата — у цьому році це 30 млн грн. З коштів депутатки Мар’яни Безугли витратили 10 мільйонів на оновлення фасаду школи. Ще на 20 мільйонів — почали будівництво справді крутого стадіону на території футбольного клубу «Зміна». Це буде сертифікований УЄФА стадіон з італійським полем, загальною вартістю близько 36 млн грн. Це справді цікавий проєкт, яким зможуть гордитися оболонці.
— Як загалом оцінюєте свою роботу?
— Будь-який менеджмент — це насамперед питання ресурсів. Якщо в мене 200 мільйонів, а треба зробити на 2 мільярди, то тут навіть Ілон Маск не впорається. І звідси й виходять моїх два найголовніші KPI. Перше — це скільки ресурсу я можу залучити на район: державних, міських, приватних коштів. І друге — наскільки якісно я їх витрачаю і чи не скеровуються гроші на якісь дурниці.
— Чи можете назвати, скільки витратили коштів на важливі об’єкти?
— Загалом ми завершили 110 об’єктів ЖКГ на загальну суму майже 86 млн грн. Профінансовані 52 капітальних ремонти доріг, загальною площею 74 тис. кв. м. Також понад 30 ігрових майданчиків, ще 3 спортивних. Реалізували громадський проєкт по оновленню майданчика для дітей на Йорданській. Досі тривають роботи ще на близько 20 об’єктах.
У 2021 році завершили реконструкцію дитячого садочка №661, який днями відвідав Віталій Кличко. Взагалі цей садочок, на мій погляд, вийшов дуже гарний. Сумарно на нього витратили близько 40 млн грн, і це теж в принципі доволі адекватні кошти як для таких результатів. Співвідношення ціна/якісь там справді дуже добра.
На найближчий час заплановане відкриття без сумніву масштабного проєкту — реабілітаційного центру на Вишгородській, 54, де надаватимуть послуги для осіб з інвалідністю.
— До речі, його відкривають у приміщенні колишнього казино.
— Так, і коли це приміщення ще пустувало, на мене намагалися тиснути псевдо активісти, щоб знову ж таки віддати цю територію під комерцію. Це вигідне місце для бізнесу — майже 1000 квадратних метрів з окремими входами. Втім, для мене це питання було принциповим.
Новий центр на Вишгородській, який плануємо відкрити 21 грудня, допоможе покрити потреби району і навіть приймати дітей з інших районів, надавати послуги киянам з інвалідністю на найвищому рівні. За рік там зможуть обслуговувати 2000 осіб. У штаті центру працюватимуть понад 70 спеціалістів. Загалом на ремонт витратили майже 12 млн грн. Зазначу, що цей проєкт вдалося насамперед реалізувати завдяки підтримці профільної заступниці голови КМДА Марини Хонди, яка відповідає за соціальну політику міста.
— Кириле Олександровичу, знаю, що ви виховуєте дитину з інвалідністю… Це підштовхує вас до реалізації таких проєктів на Оболоні?
— Так, справді, я є батьком дитини, яка має інвалідність. І ніколи цього не приховував. Втім, не тільки цей фактор мене спонукає думати про людей, які мають проблеми зі здоров’ям. Справа ще в тому, що загалом бачу світ таким, як він є — у всіх його світлих і темних сторонах. І щодня — зокрема, й через свою професійну діяльність — спілкуюся із різними мешканцями.
Скажу вам, часто ми живемо в абсолютно паралельній реальності, по один бік якої люди воюють за статуси й рейтинги, а по другу — намагаються прожити на 5000 гривень. І при цьому мають проблеми зі здоров’ям та не відчувають себе потрібними.
На мою думку, чим розвиненіше суспільство, тим більш воно гуманніше. І я хочу своїм прикладом демонструвати, чому потрібна мода на благодійність та як би це пафосно не звучало — на милосердя, без прив’язки до релігійних моментів.
Взагалі переконаний, що забезпечені люди повинні дбати про тих, в кого не все так добре. Хоча б тому, що це понижує соціальну напругу і потім їм в кінцевому результаті краще разом живеться у такому світі.
Невдовзі також відкриваємо на районі Консультативний центр надання первинної допомоги від домашнього насильства.
— Це теж за кошти з місцевого бюджету?
— Ні, цей проєкт вдалося реалізувати завдяки коштам із Міністерства соціальної політики — на проєкт держава виділила майже 3,5 мільйона гривень. І, до речі, на сьогодні Оболонський район буде єдиним у столиці, де працюватиме заклад такого профілю. Для мене ця тема взагалі дуже цікава, і я націлено буду нею опікуватися та розвивати. До слова, зараз взагалі планую взяти радника з питань гендерної рівності.
— Чому приймаєте такі рішення?
— Це світові тенденції.Є дуже багато наукових досліджень, які говорять про те, що ті середовища, де жінки займають керівні посади, — більш успішні та більш ефективні. Якщо для кращих результатів мені потрібно взяти це питання під контроль, то я тільки «за» і зроблю все можливе, аби втілювати засади цієї політики в Оболонському районі.
«ДОБУДОВУВАТИ НОВІ ПОВЕРХИ У ШКОЛАХ ВИГІДНІШЕ І ДЕШЕВШЕ, НІЖ ЗВОДИТИ ЗАКЛАДИ З НУЛЯ»— Які проблеми має Оболонський район на сьогодні?
— Насправді проблем у десятки разів більше, ніж хороших моментів. Ключова проблема — це ЖКГ. Воно в жахливому стані, ресурсів маємо не так багато, люди не розуміють головні правила.
До прикладу, є випадки, коли активні мешканці приходять і говорять, що ось, маємо будинок, його 40 років не ремонтували. При цьому по Закону власниками є самі мешканці і місто не може напряму давати гроші на капремонти покрівель. Вони мають йти за програмою співфінансування. Наприклад, за програмами 70 на 30 чи 95 на 5.
Втім, з моїх спостережень, торік 90% переможців цих програм — це будинки з організованою спільнотою. Ті ж багатоповерхівки, де люди не об’єднались у команду, частіше скаржаться та іноді, навіть конфліктують. А відтак — не можуть ефективно вирішувати свої питання і не мають шансів навіть брати участь у міських програмах співфінансування. Тому проблема є, вона серйозна.
— Втім, житлово-комунальне господарство — це ж далеко не остання проблема?
— Так. Ще одне важливе питання з нашого порядку денного — це якість доріг. Зараз йде капітальний ремонт проспекту Героїв Сталінграда. Це робить не районна влада, але робота дуже професійно організована. Хоча ще, мабуть, років з два доведеться ремонтувати.
Благо, є мерська програма щодо ремонту міжквартальних проїздів. Торік витратили 56 мільйонів, замінили відремонтували проїзди по 52 адресам. Ми дуже відповідально підходимо до цього і програма дуже цікава. Загалом по місту витрачається близько пів мільярда на такі ремонти. Наступного року для Оболоні заклали 44 млн грн на оновлення прибудинкових проїздів.
— А як щодо дефіциту місць у школах та садочках. У Києві вже практикували надбудову нових поверхів над освітніми закладами для того, щоб збільшити потужності. Чи плануєте такі проєкти на Оболоні?
— Так, справді. Київ вже має такий досвід, і я дуже позитивно оцінюю ці ідеї. У нас є 157 ліцей — дуже цікавий і ефективний заклад. Маємо у планах саме там добудувати ще один додатковий поверх. За нашими підрахунками, це обійдеться нам у близько 30 млн грн. Для порівняння, збудувати заклад з нуля — це у кілька разів дорожче. Але більшою проблемою є навіть не стільки фінанси, як банальна відсутність вільної під забудову території. Зрештою, будівництво — це питання кількох років. Тобто надбудова вигідніша і по часу, і по витрачених ресурсах.
Взагалі у міста є стратегія, і я її максимально дотримуюся, — добудовувати об’єкти з високим ступенем готовності. Це справді правильний шлях, бо краще доробити щось старе, ніж будувати з нуля.
Аналогічно як із закупівлею певної послуги, замість того, щоб самому починати її надавати. Наприклад, під час сильних снігопадів торік наші ШЕДи закуповують послугу великих вантажівок для вивозу снігу. Навіщо тримати та обслуговувати машину, яка коштує мільйони, якщо можна при потребі закупити цю послугу у надавачів. Тим паче, якщо ви використовуєте цю техніку лише під час сильних снігопадів кілька разів на рік
ЩО БУДЕ З ОСТРОВОМ ОБОЛОНСЬКИМ ТА З РИНКОМ «ЗЕНІТ»— Кириле Олександровичу, а які об’єкти переходять на наступний рік?
— Ми будуємо два мости від Парку Наталка та від вулиці Прирічної до Оболонського острова, де місто планує облаштувати сучасну рекреаційну зону з пляжем. Зараз там дика і дуже гарна природа. У планах зберегти це і перетворити у місце відпочинку.
Там не буде МАФів та жодної забудови — щоб там не говорили противники. Острів зроблять за кошти міста. Замовник — КП «Плесо». Все заплановане на наступний рік. Я щиро вболіваю за цей проєкт і вірю, що це місце стане новою родзинкою нашого району.
— До речі, ви згадали про МАФи. Їх цього року також активно зносили…
— Так, в кооперації із міським депутатом Владиславом Трубіциним ми демонтували 256 незаконних МАФів. Важливо, що зносимо не тільки МАФи, а незаконні гаражі-бляшанки у подвір’ях. Це допомагає звільнити простір і зробити його візуально привабливим. Якщо хтось мені покаже незаконний МАФ на Оболоні, то майте певність — за два дні його не буде.
— А як щодо стихійної торгівлі? Зокрема, яке маєте бачення щодо майбутнього блошиного ринку «Зеніт», який також абсолютно незаконний?
— Стихійну торгівлю повністю побороти надзвичайно складно, якщо й взагалі можливо. Зрештою, це явище не тільки міське, а й загальносвітове. Стихійна торгівля є абсолютно всюди і знову ж таки, що ви з нею зробите?!
У нас є найбільша проблема — «блошиний» ринок «Зеніт». Це величезний незаконний базар, який після себе залишає тони сміття. Прибирання на цій території вже проводили, але з часом антисанітарія та сміття знову поверталися.
Але поки що перемогти цей «бізнес» неможливо. Ми виїжджали туди на місце з Київблагоустроєм, намагалися домовитися із торговцями, але вони в агресивний спосіб відстоюють цю територію. Я вам більше скажу — за даними соцопитування, 70% оболонців «за» те, щоб він там залишився.
Мені імпонує також ідеологія таких просторів, але треба розуміти водночас, що спілкування між владою та громадськістю залежить безпосередньо від влади та від громадськості, даруйте за тавтологію. Тому маємо ще працювати над тим, аби мешканці розуміли роль влади, роль громади і про сфери впливу кожного з них на процеси у місті.
Бо сьогодні мешканці, попри постійну інформаційну кампанію, не завжди обізнані в інструментах, завдяки яким можуть впливати на важливі рішення.
— А як ви як голова РДА спілкуєтесь із громадою? Умовно кажучи, як з вами можна комунікувати?
— За майже 2 роки я не відмовив у прийомі нікому. Приймаю усіх і мешканці про це знають. Мені можна також написати у фейсбуці і я відповім. У нас досить непогана громадська рада при Оболонській РДА. Ми з ними комунікуємо.
Не хочу в жодному випадку тягнути ковдру на себе і казати, який я один молодець. Проте маю ще одну звичку робити виїзні зустрічі на певні території району, аби зустрітися із мешканцями. Попередньо громаду попереджають і люди можуть розповісти мені віч-на-віч про свої клопоти чи проблеми.
— Скільки людей приходить на такі зустрічі? Це ефективно?
— Інколи приходять 30-40 людей, з якими ми разом намагаємося знайти вирішення їхнім питанням. Скажу, що це доволі ефективний спосіб дізнатися, що взагалі турбує людей і розуміти проблематику території, за яку відповідаєш.
Не можу похвалитися, що встигаю проводити такі зустрічі щомісяця. Але будь-яка територія, де я був, змінюється на краще. Це мотивує і співробітників ЖЕДу, і самих мешканців, які приходять погаласувати, чому нічого не робиться, а натомість — мають сотні тисяч боргів за комунальні. Я завжди намагаюся говорити предметно і показую документи, у яких зазначені суми заборгованостей. Відтак, люди починають спонукати сусідів погасити борги, аби мати шанси жити у кращих умовах.
На останньому виїзді знайшли нелегальне казино. Зізнаюсь, я не знав, що на Оболоні є ще такі заклади…
— В Оболонському районі цього року також відкривали нові мурали. Взагалі, що думаєте про вуличне мистецтво? Чи допомагають стінописи також налагоджувати діалог з громадою? Адже, знаю, ви якось навіть проводили голосування за вибір малюнку і люди активно голосували.
— Насправді усі мурали, які нам вдалося реалізувати — це не просто мурали. Окрім цього, там ще зробили генеральне прибирання території. Не лише одноразово розчистили ділянку, а намагалися ліквідувати джерело забруднення. Також замінювали лавочки, встановлювали освітлення. І за пропозицією мера Кличка, залучали населення до вибору малюнку. Користувачі справді доволі активно відгукувалися.
Автором малюнків обираємо відомого художника Віталій Гідевана. Зазначу, що на такі проєкти залучаємо не міські кошти, а кошти меценатів та бізнесу, з коштів платників податків на ці проєкти не використано жодної копійки. Ініціатива дуже цікава, а тому, думаю, наступного року будемо продовжувати.
Мені хочеться залишити після себе не тільки ефективне використання бюджетних коштів, а й гарні ініціативи, якими зможу колись гордитися і які стануть гарним прикладом з трансформації закинутих територій у громадські простори та навіть точки інтересу для гостей міста.
vechirniy.kyiv.ua