На перехресті Музи й Долі

Вшанування пам’яті 200-річчя від дня народження видатного українського поета та громадського діяча Т. Г. Шевченка відбулося 27 лютого 2014 року в Дитячій музичній школі № 37 (просп. Оболонський, 2-Б). Літературно-музичне свято «На перехресті Музи й Долі» з нагоди відзначення ювілею Великого Кобзаря та святкування Року Тараса Шевченка в Україні зібрало повний аншлаг у затишній актовій залі середньої загальноосвітньої школи № 219. Двері школи були відчинені для усіх небайдужих до творчості великого митця.

Від початку і до кінця концерту на сцені відчувалася динаміка, висока організованість і підготовленість. Першими оплесками аудиторія зустрічала хор учнів старших класів та ансамбль хлопчиків «Котигорошко» під керівництвом Галини Тамілиної. Учасники концерту, один за одним артистично, майстерно та захоплено виконували твори на слова Т.Г.Шевченка - грали, співали та читали вірші. Дует фортепіаністів у складі Анни Терьохіної та Софії Слободян, тріо саксофоністів у складі Єгора Бурикіна, Дарини Дичко, Іллі Герасименка, ансамбль скрипалів, інструментальний ансамбль учнів та викладачів школи, солісти - Юлія Форостюк, Яна Ткачова, Інна Ярема виконували музичні твори на поезію Т.Г.Шевченка «Защебетав жайворонок», «Сонце низенько», «Думи мої», «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати», «Якби мені черевички», «По діброві вітер виє», таким чином висловлюючи свою пошану Великому Кобзарю. Новизною урочистого заходу стали театралізовані інсценізації уривків з творів Т.Шевченка.

Протягом всього концерту яскраві та красномовні кадри мультимедійної презентації, підготовленої працівниками Центральної публічної районної бібліотеки ім. О.С. Пушкіна, розповідали про головні події Тарасового життя.

Також, під час заходу діяла книжкова виставка, на якій були представлені поетичні та художні твори Шевченка, різноманітна публіцистика та біографічні праці відомих людей про Т.Г.Шевченка.

Завершальним акордом свята стало виконання всіма учасниками концерту поетичного слова Т.Г.Шевченка. Зал бурхливими оплесками довго не відпускав юних артистів зі сцени.  

Слово Великого Кобзаря, як невичерпне джерело, безцінний скарб поетичної думки і вогненного слова відкриває для себе кожне нове покоління.

І сьогодні обпікає примерзлі наші душі вогонь безсмертного слова Тараса. Це заради всіх нас, мертвих, живих і ненароджених земляків в Україні і не в Україні він, ридаючи, благав у Господа:

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило.

І на Украйні понеслось,

І на Україні святилось

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини. Амінь.

                                                                                              Тарас Шевченко.

                                                                                                 «Неофіти»