Марія Ковальчук: берегиня зеленої Оболоні

Марія Ковальчук – директор КП УЗН Оболонського району розпочала свій трудовий шлях з 1969 року робітницею радгоспу квітково-декоративних культур «Троянда».  За дев’ятнадцять років тримає зелену Оболонь на першому місці за якістю зелених газонів, доглянутих скверів і кількістю створених скверів з затишним куточком для кожного.  За її ініціативи на території району вперше почали впроваджувати бересклети – живу огорожу, як елемент шумо- пило – газо- захисту в мегаполісі. Її кабінет по-сучасному діловий та по-жіночому затишний, а на стінах – творчі роботи співробітників. Напередодні Дня комунальника ми спілкуємось із берегинею зеленої Оболоні – Марією Ковальчук.

- Маріє  Олексіївно, у Вашому серці Зеленбуд.  Ви пройшли шлях від робітниці до керівника. Що відчуваєте за плечима?

- Досвід, що пройшла у Ремонтно-будівельному управлінні, яке займалось озелененням лише великих об’єктів (ред.: заводи, видавництва тощо), позначився і на подальшій роботі. Я жила на Поліссі – поетичному краї –  у зелені, у поєднанні природи і праці, красивого і корисного. І вирішила, що своє призначення не потрібно змінювати. А озеленення після ремонтно-будівельних робіт – це та родзинка, що виводить об’єкт на зовсім інший рівень, а за два-три тижні загальний вигляд набуває нових рис. І до цього часу люблю складні проекти, які потребують зусиль, пошуку рішень. От тоді і є результат.

- Банальне запитання: чи складно досягати результату. Та не менше з тим, що було найскладніше за весь час? Які зміни відбулись?

- Єдине незмінне – відношення до праці: робити все якісно з самого початку, незважаючи ні на що. Сьогодні нам у допомозі - сучасна техніка: Multy-One, багатофункціональні компактні агрегати, новісінькі трактори тощо. Це зручно! Разом з тим, робота озеленювача завжди була насиченою, але цікавою. Та я не уявляю себе в іншому напрямку роботи. Раніше була тенденція вибіркової висадки. Сьогодні ж існує комплексний підхід:  це і влаштування зручних лав, і сумісність рослин та їхня декоративна якість, і врахування інтересів мешканців. Зараз говорять по-модному: «сформувати комфортний простір для людини». Наш район почав формувати бересклети. У сквері по Лайоша Гавро, наприклад, зараз відпочивають діти та батьки, ми сформували таку оазу,  де дітки розважаються і не бояться заходити в поліклініку, яка поруч. Цей скверик з сучасним дитячим майданчиком та арт-скульптурами.

- Якими критеріями керуєтесь?

- Завжди вчилась, завжди працювала і ніколи не ставила пріоритет грошей вище за те, що потрібно зробити якісно і вчасно, завжди – ініціативна. Пам’ятаю, щойно прийшла на посаду заступника директора і бачу, як влаштовують газон. Прийшла до керівника і сказала: «Можливо, це і не моя справа, але! Не так це треба робити. Не так!»…

- І Вас зрозуміли? Ви не боялися так відверто говорити?

- Мене почули і доручили здавати об’єкт в експлуатацію. Тодішній директор так і сказав: «Іди і працюй». І ми здали дуже відповідальний та складний об'єкт – Меморіал  Голодомору. Правда, перший рік було трохи складнувато. Це був своєрідний «курс молодого бійця». І до цього часу згадую цей період з трепетом.

- Напевно, маєте своїх учнів, яких виховали за своєю системою цінностей та принципів?

- Знаєте, в роботі головне працювати не через страх. Сформувати колектив співдружності – непроста задача.  Гасла на кшталт: «головне - бажання працювати і приносити результат», але це щохвилинна робота з колективом. Адже колектив – це кожна особистість. І відношення має бути до кожного справедливим та рівним. Працюю з кожною людиною,  котра має свої  уподобання, принципи  та характер. Так, сьогодні вже маю тих, хто мені відверто говорить: «Маріє Олексіївно, а Ви мене чого вчили. Хіба не так?».  Я завжди говорила, що наш спільний результат залежить від майстра, а результат  майстра - від людей. Якщо людям буде погано – наша робота нікому не потрібна і ми нікому не будемо потрібні. Тому, так і складається: або працюють довго, або лише на місяць-другий. Бо і навантаження величезне, і специфіка роботи непроста. І людей бачу по їхньому відношенню до роботи.

- Про що Ви думаєте, коли приходите в цей кабінет ввечері?

- Думаю над тим, як розпланувати роботу кожної людини на наступний день з 7 ранку.

- Що б Ви хотіли сказати, а ми Вас не запитали?  

- Дякую кожному, хто поруч, хто працює і знає, що це він робить для людей. Враховуючи специфіку кожного району, а саме – ґрунтової системи, хотілось би  відродити поливальну мережу. Це перше. А по-друге, хотілось би зробити три  масштабні проекти, а саме – парки з дозвільною та комфортною інфраструктурою для кожного мешканця: і для маленьких діточок, і для людей старшого віку, і для спортсменів. У перспективі вже бачу парк Оболонь в урочищі Наталка, паркову територію навколо озера Кирилівське і Пуща-Водиця.

Спілкувалась Іванна Маштоц

http://vechirniykiev.com.ua/news/mariya-kovalchuk-berehynya-zelenoi-oboloni