До Дня Соборності України в Оболонській РДА відкрилась виставка "Революція не закінчилась!"

 З нагоди відзначення Дня Соборності України в приміщенні Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації відкрилася виставка, присвячена річниці «Революції Гідності», організована громадською організацією «Артіль Майдан».

Пересувна виставка «Революція Гідності» являє собою колекцію касок, що створені одним з початківців напрямку розвитку розпису Юрієм Пікассо Ясько, а також молодими майстрами-студентами (Олександра Вороніна, Аліса Янович) та досвідченими художниками (Марія Іваніна-Полова, Ірина Пшенична, Тетяна Чепрасовата, інші).

 Посеред сотен і тисяч борців Майдану склалася і Художня сотня. Розмістившись у центрі подій, в Українському домі, художники-революціонери взяли на себе відповідальність за, ймовірно, найсвітлішу частину революційної ідеї – утворення принципово нової культури, що заснована на вікових традиціях, яка б надихала та мотивувала на втілення добрих намірів.

Громадська організація «Артіль Майдан» утворилася в середовищі та за участі художньої сотні. В основі їхньої діяльності лежать шоломи як артефакти Майдану, які бійці власноруч розмальовували та просили розмалювати митців та використовували, як захист у боротьбі з політичним режимом в Україні. Каски для кожного з них були оберегами. Культура декорування та прикрашення бойових шоломів стала породженням самого майдану, утворилась у середі та з ініціативи бійців та була якісно підтримана професійними художниками та студентами.

До експозиції увійшли три серії фоторобіт: серія «Майдан очима фотографа», надана французьким фотохудожником українського походження Анатолієм Бойко і відображає авторський погляд на найвразливіші події, що трапилися в Києві взимку 2014 року.

Серія світлин Тетяни Чепрасової з авторським дизайном Лізавети Потопальської та Алли Скорочан має назву «Біль та творчість: Балансування». В основі робіт – фото документація внутрішнього простору Дому Профсоюзів після пожежі зі знайденими всередині і практично знищеними символами народної боротьби. Ототожнюючись із глибоким болем та втратами, тим не менш, ті врятовані артефакти символізують наявний потенціал та надію на майбутнє. Прикрашуючи традиційними та інноваційними орнаментами світлини, автори підказують нам єдиний шлях, яким ми повинні йти у будь-якій важкій ситуації: крізь трагедію та біль пророщувати у своєму серці паростки творчості, надії, творення.

Особливо концептуально довершує експозицію серія світлин Анни Лебедєвої «Ми Є!» із зображенням дітей з зовсім недитячими іграшками. Серія прямо вказує орієнтир на майбутнє нашої країни і, зокрема, кожної родини і ставить питання, на які кожен з батьків повинен відповісти в міру своєї самосвідомості: «Чи хочу я, щоб мої діти пізнавали дійсність за допомогою таких суворих воєнних іграшок?», «Яка свідомість буде сформована у моєї дитини внаслідок участі у подібних іграх» та «Що саме я, як батько/мати можу зробити аби покращити умови життя своїх нащадків?».

Таким чином, експозиція являє собою екскурс із теперішнього у майбутнє і наше минуле, спонукає замислитись про той нелегкий шлях, який пройшов український народ, розставляє акценти на теперішньому стані справ і нагадує кожному глядачеві про ті, безумовно, тяжкі, але необхідні кроки, що нам ще належить пройти пліч-о-пліч.