Новели законодавства про державну службу
15 листопада 2017 року набрав чинності Закон України від 09.11.2017 № 2190-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби».
Мета Закону – привести окремі положення законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про Кабінет Міністрів України» та «Про державну службу» у відповідність зі статтями 106, 116, 118 Конституції України.
Так, Законом України «Про державну службу» посади голів місцевих державних адміністрацій віднесено до посад державної служби категорії «А». За цим Законом голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням Кабміну, а пропозиції щодо кандидатів на посади голів місцевих державних адміністрацій Уряду вносить Комісія з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсного відбору. Окрім цього, Комісія погоджує звільнення цих посадовців, а також здійснює дисциплінарні провадження щодо відповідної категорії державних службовців.
Відповідно до статті 118 Конституції України, голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабміном, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Отже, оскільки порядок призначення та звільнення голів місцевих державних адміністрацій визначений нормами Основного Закону України, які є нормами прямої дії та не можуть коригуватись нормами звичайних законів, депутати внесли зміни до Закону України «Про державну службу» щодо непоширення його дії на голів місцевих державних адміністрацій.
З урахуванням положень частин другої-третьої статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», за якими Перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідної обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінету Міністрів України та заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення (ч. 2-3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). Це обумовило ще одну зміну до Закону – його дія відтепер не поширюється й на заступників голів місцевих державних адміністрацій.
Розпорядженням Президента України від 20 листопада 2017 року № 200/2017-рп, у зв’язку з набранням чинності Законом, відповідно до частини третьої і четвертої статті 32 Кодексу законів про працю України доручено Першому заступникові Глави Адміністрації Президента України повідомити в установленому порядку голів обласних, Київської міської державних адміністрацій про зміну істотних умов праці, а головам обласних, Київської міської державних адміністрацій – голів відповідних районних, районних у місті Києві державних адміністрацій.
Враховуючи Роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування щодо застосування деяких положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» в частині порядку оформлення втрати статусу державного службовця окремими категоріями працівників державних органів у зв'язку з набранням чинності цим Законом з 01 травня 2016 року (протокол засідання від 20 квітня 2016 року № 46) на період повідомлення голів місцевих державних адміністрацій про зміну істотних умов праці вони мають виконувати повноваження керівника державної служби.
Крім того, відповідно до вказаних змін повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права) здійснює керівник апарату.
Статтею 43 Закону передбачено, що зміною істотних умов державної служби вважається, зокрема, зміна основних посадових обов'язків.
Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли зазначені заяви, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
Отже, голови місцевих державних адміністрацій відповідно до статті 43 Закону мають повідомити керівників апаратів про зміну істотних умов державної служби.
Є й зміни, що безпосередньо важливі для служб управління персоналом державних органів. Автори Закону уточнили, хто і як може виконувати обов’язки за вакантною посадою державної служби, щодо якої прийнято рішення про оголошення конкурсу.
Частина 6 статті 31 Закону України «Про державну службу», яка регламентувала це питання, викладена в новій редакції:
«З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб’єкт призначення може прийняти рішення:
1) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою державної служби категорії «А» на одного із заступників або на одного з керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу;
2) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу;
3) про тимчасовий розподіл обов’язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.
Строк тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою державної служби категорії «А», передбаченого пунктом 1 цієї частини, не може перевищувати три місяці.
Рішення, передбачене пунктом 2 цієї частини, може бути прийнято за умови відсутності посади заступника керівника самостійного структурного підрозділу у державному органі або якщо така посада є вакантною.
У разі прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-3 цієї частини, відповідним працівникам встановлюється виплата, передбачена частиною четвертою статті 52 цього Закону: виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії її фонду посадового окладу за відповідною посадою.
За інформацією юридичного відділу