На апаратній нараді обговорили особливості Концепції реформування охорони здоров’я
Згідно з даними Держстату, середня тривалість життя при народженні в Україні становила 71,4 роки у 2013 році (76,2 - для жінок і 66,3 - для чоловіків), що є значно нижче від середньої тривалості життя у країнах - членах ЄС (80 і 73). Показники чоловічої смертності у віці 15 - 60 років в Україні є одними з найгірших у світі, і більшість смертей у цій віковій групі класифікуються як такі, яких можна було уникнути або попередити шляхом належного лікування. З усіх смертей 79 відсотків трапляється через неінфекційні хвороби, з них близько 65 відсотків - через хвороби серцево-судинної системи, ще близько 8 відсотків – внаслідок онкологічних хвороб.
При цьому Україна є четвертою в світі державою за кількістю лікарняних ліжок (879 на 100 тис. населення) та другою у європейському регіоні за середнім рівнем тривалості госпіталізації (11,8 дня). У країнах - членах ЄС у середньому ці показники становлять відповідно 527,4 на 100 тис. населення та 8,08 дня, тобто в 1,7 та 1,4 рази нижчі.
Так само Україна має більшу, порівняно із середньою для країн - членів ЄС, кількість лікарів та медичних сестер, значно вищі, ніж у середньому в ЄС рівень госпіталізації та кількість амбулаторних контактів із системою охорони здоров’я з розрахунку на одного жителя.
Отже, маючи значно більшу мережу закладів охорони здоров’я, кількість лікарняних ліжок та лікарів, українці значно частіше від жителів країн - членів ЄС звертаються до лікарів та частіше і довше лежать у лікарнях, але при цьому мають значно гірші показники здоров’я, значно більшу смертність та значно меншу середню тривалість життя.
Причини цього полягають не у кількісному дефіциті медичної інфраструктури (зокрема лікарень, лікарняних ліжок і медичних працівників), а в її якісній відсталості (відсутності сучасного оснащення, застарілих підходах до лікування та організації праці, недостатньому робочому завантаженні) та у вкрай неефективній моделі загальної організації системи охорони здоров’я, передусім в організації її фінансування та управління нею.
30 листопада 2016 року на засіданні Уряду було схвалено Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я, яку розробили МОЗ за підтримки Мінфіну та незалежних громадських експертів.
Зміна системи фінансування охорони здоров’я є одним з головних завдань та має стати головним пусковим механізмом для започаткування комплексних реформ у цій життєво важливій сфері та забезпечити створення в Україні сучасної, гідної великої європейської держави медицини.
Метою реформи фінансування системи охорони здоров’я є створення та запровадження нової моделі фінансування, яка передбачає чіткі та прозорі гарантії держави щодо обсягу безоплатної медичної допомоги, кращий фінансовий захист громадян у випадку хвороби, ефективний та справедливий розподіл публічних коштів та скорочення неформальних платежів, створення стимулів до поліпшення якості надання медичної допомоги населенню державними і комунальними закладами охорони здоров’я.
Концепція пропонує опис нової, сучасної системи фінансування охорони здоров'я європейського зразка, яка буде побудована в Україні. Нова система покликана встановити чіткі гарантії держави щодо надання медичної допомоги, забезпечувати громадянам кращий фінансовий захист у випадку хвороби, ефективніше розподіляти публічні кошти та скоротити неформальні платежі.
Концепцією передбачається:
- запровадження державного гарантованого пакету медичних послуг;
- солідарне медичне страхування;
- принцип "гроші йдуть за пацієнтом" – оплату фактично наданих медичних послуг замість утримання інфраструктури ("ліжко-місць");
- автономію державних та комунальних медичних закладів в розпорядженні коштами та управлінні;
- збільшення ролі громад в організації медичної допомоги.
19 жовтня 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів" (№6327) в другому читанні.
Важливі положення закону:
- Оплата за послугу та договірні стосунки з медичними закладами. Головна ідея реформи полягає у тому, щоб змінити систему, коли кошти спрямовувалися на підтримку мережі лікарень. Замість цього кошти виділятимуться на фінансування потреб пацієнтів. З 2020 року фінансування медичних установ визначатиметься згідно з переліком послуг, які гарантовано сплачуватиме держава.
- Впровадження "програми державних медичних гарантій", тобто переліку медичних послуг та ліків, які оплачуватиме держава. Цей перелік буде щорічно встановлюватися Кабміном і затверджуватися парламентом. Наразі такого переліку ще немає. Для його складання МОЗ має зібрати інформацію з медзакладів для визначення вартості послуг і реальних потреб населення.
- Впровадження системи e-Health, яка має знищити застарілу паперову звітність та дозволить збирати дані щодо необхідних послуг в окремих районах та розраховувати їхню вартість.
- Створення Національної служби здоров’я України (НСЗУ) - замовника медичних послуг, незалежного від постачальників (лікарень, місцевої влади та МОЗ).
За інформацією управління охорони здоров’я