В Україні нарешті повноцінно запрацювала нова редакція Закону «Про соціальні послуги». Зазначимо, що цей Закон дозволяє закуповувати соціальні послуги. Про що йдеться? Наприклад, тепер міській владі не обов’язково будувати нові геріатричні пансіонати, а достатньо укласти договір із компанією, яка надає такі послуги. Те ж саме стосується соціально таксі, домашнього догляду тощо.

«Це послуги „Денний догляд“ та „Догляд вдома“ для дітей з інвалідністю підгрупи „А“ — це діти зі складними порушеннями, які не здатні до самообслуговування. Ще послуга „Стаціонарний догляд“ — для людей, інвалідність яких пов’язана з важкими розладами психіки. Послуга „Екстрене (кризове) втручання“ — для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема, людей похилого віку, з частковою або повною втратою рухової активності, пам’яті, невиліковними хворобами, хворобами, що потребують тривалого лікування, інвалідністю», — розповідає Руслан Світлий.

Йдеться також про «Соціальну адаптацію» — це послуга для дітей та осіб з інвалідністю, що частково втратили здатність до самообслуговування. Окрім цього, «Соціально-психологічна реабілітація осіб із залежністю від наркотичних засобів чи психотропних речовин» — назва говорить сама за себе.

«„Паліативний догляд“ — надається паліативним хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги. І „Соціальна транспортна послуга“. Також підготовлено все для закупівлі послуги „Супровід під час інклюзивного навчання“ для дітей з особливими освітніми потребами», — додає Руслан Світлий.

Він також згадав про потреби людей із психічними захворюваннями. І нагадав, що в рамках реформи Міністерства охорони здоров’я на державному рівні не врахували потреби цієї категорії населення. Мова про тих, хто перебував у психіатричних лікарнях, диспансерах, про кого держава раніше піклувалася через систему охорони здоров’я.

«При реформуванні системи за принципом „гроші ходять за пацієнтом“, виявилося, що ресурсу на їх утримання медзакладам не виділяють. Тобто, у разі загострення хвороби людину два тижні лікують, а далі декларація закривається й жодних коштів лікарням не сплачують. Про таке поняття як „утримання“ — в лікарні забули. А психіатрія — це передовсім утримання. Це тисячі людей, які довічно мають залишатися у спеціалізованих закладах, бо не можуть перебувати в соціумі», — каже Світлий.

Відтак, Департамент звернувся до МОЗу, керівництва міста, Мінсоцполітики з проханням або змінити цю норму, або надати можливість відтермінувати набрання нею чинності — для того, щоб медики й органи соцопіки змогли зорієнтуватися і знайти вихід.

«Бо по всій країні людей почали виселяти з психіатричних лікарень. Цю ситуацію ви теж пам’ятаєте… Сталося кілька пожеж, інші прикрі випадки, адже ці хворі можуть бути небезпечні для себе і для оточуючих… Це все наслідки непродуманих кроків. Бо психіатрична лікарня не має за що утримувати таких людей, ресурс надається лише на лікування, тобто, зняття гострих станів. І це — глобальна проблема», — зазначає директор Департаменту.

Тоді ж Київ першим в Україні запровадив систему утримання психічно хворих киян через соціальне замовлення. В законі про соціальні послуги є норма «стаціонарне утримання», «стаціонарний догляд».

«Відповідно до неї, ми розробили механізм утримання цих людей у спеціалізованих закладах коштом міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам». І зараз таким же шляхом пішли в усіх областях. Людей повернули в стаціонари. Два тижні медики знімають гострий стан відповідно до декларації з НСЗУ, коштом держави.

Далі спрацьовує муніципальна програма. Через певний час, якщо людині погіршало, — черговий курс лікування… Таким чином, ми вже забезпечили належне утримання понад 400 людей. На наступний рік — потреба прилаштувати трохи більше 600 хворих, і ми цю проблему розв’яжемо повністю», — підсумував Руслан Світлий.

vechirniy.kyiv.ua